Національний гірничий університет — відповідність Часу
ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ
ПОЕТИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ-2014
WINNERS OF THE POETICAL TRANSLATION CONTEST-2014

Англійська мова

Обов’язкова програма

I місце

Fall, leaves, fall

Е. Brontё

Fall, leaves, fall; die, flowers, away;

Lengthen night and shorten day; 
Every leaf speaks bliss to me 
Fluttering from the autumn tree. 
I shall smile when wreaths of snow 
Blossom where the rose should grow; 
I shall sing when night’s decay 
Ushers in a drearier day.

Е. БРОНТЕ

ПАДАЙ, ЛИСТЯ, ОПАДАЙ

Переклад Дениса Рукавиці

Запорізький державний медичний університет

Падай, листя, опадай; квіти помирайте.

Довші ночі будуть хай, дні, скоріш ж минайте.

Так все листя облетить із дерев осінніх

Мені скаже мимохідь: “Це – благословіння”.

Я повинен посміхнутись, як букети сніжні

Будуть квітнуть звідусіль, не троянди ніжні.

Я повинен заспівати, як у розпал ночі

Увірветься день нудний – хоч цього не хочу.

Вільна програма

I місце

THE PENITENT

A. Brontë

I mourn with thee, and yet rejoice
That thou shouldst sorrow so;
With angel choirs I join my voice
To bless the sinner's woe.
 
Though friends and kindred turn away,
And laugh thy grief to scorn;
I hear the great Redeemer say,
'Blessed are ye that mourn.'
 
Hold on the course, nor deem it strange
That earthly cords are riven:
Man may lament the wondrous change,
But 'there is joy in heaven!'
 

АННА БРОНТЕ

КАЯТТЯ

Переклад Анни Меркулової

Запорізький державний медичний університет

Печаль на двох я розділю,

Бо сум послав тобі знамення;

І з хором янголів спою

Твоїй журбі благословення.

Хай друзі всі пішли давно,

Для тебе сміх – ковток води;

«Журба с блаженним заодно» -

Спаситель зміг допомогти.

Тримайся курсу, пам’ятай

Окови земні легко рвуться:

Радість тобі відкриє рай.

Тож й зміни щастям відізвуться.

 

Німецька мова

Обов’язкова програма

I місце

Was es ist

E. Fried 
Es ist Unsinn 
sagt die Vernunft 
Es ist was es ist 
sagt die Liebe 

Es ist Unglück 
sagt die Berechnung 
Es ist nichts als Schmerz 
sagt die Angst 
Es ist aussichtslos 
sagt die Einsicht 
Es ist was es ist 
sagt die Liebe 

Es ist lächerlich 
sagt der Stolz 
Es ist leichtsinnig 
sagt die Vorsicht 
Es ist unmöglich 
sagt die Erfahrung 
Es ist was es ist 
sagt die Liebe

Это есть то, что есть

Эрих Фрид

Перевод Татьяны Маменко

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«Чепуха!» -

Сказал здравый рассудок.

«Это есть то, что есть» -

Отозвалась любовь.

А расчет отвечал:

«Всех несчастье рассудит!»

Страх сказал:

«Лишь страдания вновь оживут».

«Нету будущего!» -

Благоразумие запело.

«Это есть то, что есть» -

Отозвалась любовь.

«Просто смех!» -

Зашипело высокомерье умело.

Предосторожность сдружилась

С беззаботностью вновь.

«Это все невозможно, -

Парировал опыт, -

Это боль, и страданье, и мука, и месть…»

Не смотря на весь гул, нарастающий ропот,

Любовь гордо сказала:

«Это есть то, что есть!»



Французька мова

Вільна програма

I місце

LA BEAUTÉ IDÉALE

М. de Gsrodet

«Où donc est la beauté que rêve le poète!

Aucun d’entre les arts n’est son digne interprète,

Et souvent il voudrait, par son rêve égaré,

Confondre ce que Dieu pour l’homme a séparé.

Il voudrait ajouter les sons à la peinture.

A son gré si la Muse imitait la Nature,

Les formes, la pensée et tous les binaits épars

Viendraient se rencontrer dans le prisme des arts,

Centre où de l’univers les beautés réunies

Apporteraient au cœur toutes les harmonies,

Les bruits et les couleurs de la terre et des cieux,

Le charme de l’oreille et le charme des yeux,

Le réveil des oiseaux, la chanson virginale,

La perle et les rayons de l’aube matinale,

La gémissante voix des soupirs de la nuit,

Le nuage égaré sur le torrent conduit,

L’éclair tombant du ciel et sillonnant l’espace

Comme un glaive de Dieu qui passe et qui repasse,

Les cris du voyageur dans la forêt perdu,

L’appel de la clochette en pleurant entendu*,

Les mots d’amour mêlés aux vents sifflant sur l’onde,

Et des chastes douleurs l’émotion profonde.

On entendrait ensemble, on verrait d’un coup d’œil

Dans les vapeurs du nord la faiblesse et l’orgueil,

L’orgueil farouche et noir des héros du nuage **,

Et les blondes beautés qui pleurent dans l’orage;

Leurs chants s’élèveraient dans les plaines de l’air,

Le bouclier divin tinterait sous le fer,

La harpe et les soupirs des vagues élégies

Se mêleraient aux cris des sanglantes orgies,

Et les hymnes plaintifs des filles du vainqueur

Au rire du guerrier qui sent percer son cœur.

La tragédie en pleurs parlerait dans la nue,

L’homme entendrait les sons d’une langue inconnue,

Semblable aux chants divins des astres de Platon,

Belle plus que les voix d’Homère et de Milton.

Les dieux s’entretiendraient des malheurs de la terre.

Dans la nuit des forêts le rayon solitaire

Aux lèvres du chasseur en tremblant descendu,

Aurait un doux soupir sous la feuille entendu,

Des mots qui vous diraient tout bas avec mollesse

Ce qu’est l’amour de l’homme au cœur de la déesse***.

Qu’à l’âge qui gémit de ne pas voir le jour;

Et si pour aborder l’existence et sa flamme,

II vaut mieux en naissant avoir toute son âme.

Mais quels vastes concerts, quels mots, quelles couleurs

D’un monde châtié traceront les douleurs

Et graveront pour nous sur les flots du déluge

La grandeur du coupable et celle de son juge?

A ce dessin sublime et sur un mont jeté

Manquent le mouvement, les bruits, l’immensité;

Le concert où serait cette scène tracée

Regretterait encor la forme et la pensée,

Et si la poésie essayait ces tableaux,

Pour suivre le ravage et la marche des eaux,

Seule et sans les couleurs, les voix mélodieuses,

Elle demanderait ses sœurs harmonieuses.

Descends donc, triple lyre, instrument inconnu,

O toi! qui parmi nous n’es pas encor venu

Et qu’en se consumant invoque le génie;

Sans toi point de beauté, sans toi point d’harmonie;

Musique, poésie, art pur de Raphaël,

D’ous deviendrez un Dieu,... mais sur un même autel!»

Ainsi je lui parlais.....

Идеальная красота

М. де Гсроде

Перевод ОЛЬГИ Нитче

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Однажды, плененный идеальной красотой.

И в поисках прообраза, талантливый поет,

Ведомый своим ложным сном,

Исправить пожелал божественный запрет.

Взмывали его руки к небесам,

Моля всех муз земных о вдохновении,

Чтоб подарить гармонию сердцам,

Обожествляя красоту творения.

Чтоб жемчугами засияли звезды.

Огнями яркими светились небеса,

Изящно засверкали даже слезы,

Стекавшие с девичьего лица.

А песни скорбящих, плывя по равнинам,

Доносились мольбами к героям строптивым,

Криками, стонами, томными вздохами,

Молили богов, умываясь слезами.

Чтобы не бросались они (воины) на острия мечей,

Удобряя своей багровой кровью земли,

Под смех не умирали – палачей,

Отдав себя в объятья смерти.

А на краю небосвода, у самого солнца

Рыдала богиня из-за чувств в ее сердце

Влюбилась в человека она безответно,

Изнывала от боли душа, ведь боги бессмертны.

А пред алтарем, впечатленный чудом,

Холодный мрамор оживляет скульптор.

Так нерушима, благозвучна и нежна,

Та красота что нам была дана.

В красках Рафаэлем была оживлена,

Объединявшая три истинных искусства

Спустившаяся с неба Золотая лира,

Став силуэтом божественного бытия.

Я знаю с Рафаэлем вел беседу я…

Іспанська мова

Вільна програма

I місце

OYE…

Alfonsina Storin

Yo sere′ a tu lado silencio´, selencio.

Perfume, perfume no sabre pensar.

No tendre′ palabras , no tendre′ deseos

So′lo sabre′ amar

Cuando el agua caiga ,mono′tova y triste

Buscare′ tu pecho para descansar

Este peso enorme que tengo en el alma

Yo no se′ explicar

Te pedire′ entonces tu la′stima, amado,

Para que mis ojos se den a llorar

Silenciosamente, como el agua cae

Sobre la ciudad.

Y una noche triste cuando no me quieras

Cerrare′ los ojos y me ire′ a bogar

Por los mares negros que tiene la muerte

Para nunca ma′s...

ПОСЛУХАЙ…

А. СторІн

Переклад Анни Панової, сш№6

Я стану тишею поруч с тобою.

Пахощі, пахощі не дають можливості думать.

Не буде слів, не буде прагнень.

Буде тільки бажання любить.

Коли йтиме дощ, монотонно і сумно,

Я схилюся на твоє плече, щоб відпочить .

Не можу пояснити цей величезний смуток ,

Що гнітить мою душу

Тоді я прошу твого співчуття, коханий,

І сльози забринять на моїх очах

Тихо – тихо, як падає дощ

Над містом

А якщо ти мене розлюбиш,

Я закрию очі і в темну ніч

Попливу чорними морями до вічної смерті,

Звідки вже не буде вороття…

© 2006-2017 НГУ Інформація про сайт