Національний гірничий університет — відповідність Часу

АНОТАЦІЇ ЗМІСТУ ДИСЦИПЛІН НОРМАТИВНОЇ ЧАСТИНИ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРА

1. ЦИКЛ ГУМАНІТАРНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ

ФІЛОСОФІЯ

Філософія, її проблематика і функції. Загальна історія зарубіжних та вітчизняних філософських вчень. Основні форми і діалектика буття. Життєтворчість людського буття. Проблема свідомості в філософії. Шляхи і способи пізнавального освоєння світу. Методологія і методи наукового пізнання. Соціальна філософія. Закони розвитку і функціонування соціальних систем. Філософське поняття культури. Майбутнє людства і спрямованість людської історії.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

- історичні типи філософії; основні парадигми філософії;

- основні галузі філософського знання (онтологія, гносеологія, логіка, філософська антропологія, етика, естетика, соціальна філософія тощо);

- основні форми буття і сутність діалектики;

- походження свідомості, форми і структуру свідомості;

- шляхи пізнання світу, функціонування знання в сучасному інформаційному суспільстві, особливості взаємозв’язку науки та техніки з сучасними соціальними і етичними проблемами

- форми суспільної свідомості, їх взаємозв’язок;

- умови формування особистості, її свободи, відповідальності за збереження життя, природи, культури.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- розуміти і об’єктивно оцінювати досягнення культури, пояснювати феномен культури і цивілізації;

- володіти методологією і методами пізнання, творчої діяльності;

- використовувати діалог як засіб вирішення соціальних і етичних проблем досягнення консенсусу.

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

Українська культура як синтез духовного життя народу. Культура і суспільство. Філософські концепції культури. Історія Української культури у наукових дослідженнях. Культура Київської Русі. Українська культура ХІV – першої половини ХVІІ ст. Українська культура другої половини ХVІІ-ХVІІІ ст. Доба культурно-національного відродження (ХІХ – початок ХХ ст.). Українська культура радянського періоду. Культура стародавнього світу. Культура епохи Відродження. Культура Нового часу. Культура і глобальні проблеми сучасності.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

- загальні відомості культурно-історичного процесу;

- особливості культурних епох, їх духовні цінності та пріоритети;

- досягнення в різних галузях духовної культури;

- види та жанри мистецтв, їх художню мову;

- провідних діячів науки та культури, які визначають характер культури тієї чи іншої епохи.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- аналізувати явища духовного життя, усвідомлювати природу різних жанрів художньої творчості і видів мистецтва, орієнтуватися у багатому світі духовної культури;

- розрізняти світобачення і світорозуміння кожної культурно-історичної епохи;

- збагачувати власну духовну культуру шляхом самоосвіти.

СОЦІОЛОГІЯ

Соціологія як наука про суспільство; соціальні спільності, відносини, процеси, інститути, функції соціології. Структура соціології. Соціальна структура суспільства: соціально-класові, етнічні, соціально-культурологічні й соціально-професійні групи. Соціальні відносини і соціальна політика, проблеми соціальної справедливості. Спеціальні соціологічні теорії: соціологія праці та управління, соціологія політики, соціологія громадської думки, соціологія освіти. Методологія і методика соціологічних досліджень.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

· основи загальної соціології, її предмет, структуру, головні поняття, закони та функції;

· історичний шлях розвитку світової та вітчизняної соціологічної думки;

· загальний зміст соціальних соціологічних теорій;

· питання методології, методики та технології конкретно-соціологічних досліджень;

· шляхи реалізації результатів соціологічних досліджень та соціальних технологій у практичній діяльності.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

· аналізувати специфіку соціальних та соціально-психологічних явищ та процесів у суспільстві, трудовому колективі, сім’ї;

· використовувати на практиці результати емпіричних досліджень.

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

Викладаються основи екологічних знань, розглядається зміст понять і термінів екології, екологічні проблеми і їх взаємозв’язок з демографією, економікою, діяльністю людини в довкіллі, культурою.

Розглядаються законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України, які спрямовані на раціональне природокористування, забезпечення природоохоронних заходів та відтворення органічного світу природи, розкриті напрями діяльності екологічних партій та асоціацій.

ПСИХОЛОГІЯ

Курс „Психологія” розроблено у відповідності з робочою програмою навчальної дисципліни та з врахуванням специфіки формування перекладацьких компетенцій майбутніх перекладачів. Лекційний курс містить в собі основи психології, а також знання із царини психофізіології, нейролінгвістики та психології загальних та спеціальних здібностей. Аналізуються сучасні підходи до вивчення вищих психічних функцій особистості. Особлива увага приділена вивченню розділів „Пам’ять”, „Мислення”, „Комунікація та мозок” що є підґрунтям до розуміння психологічних механізмів, що лежать в основі мовної (іншомовної) діяльності майбутнього фахівця-перекладача.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

- методи психології;

- головні напрямки сучасної психології;

- розвиток психіки у філогенезі;

- механізми психічного відображення;

- механізми проектування майбутнього;

- інноваційні технології та будова механізму творчості.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- використовувати психологічні підходи, методи та методики діагностики індивідуально-психологічних особливостей;

- спиратися на знання психологічних законів під час перекладацької діяльності.

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Фізичне виховання як навчальна дисципліна у вищій школі. Наукові основи фізичного виховання. Загартування, масаж і самомасаж. Гігієнічні основи фізичного виховання і спорту. Особиста і громадська гігієна. Лікарський контроль і самоконтроль у процесі фізичного виховання, формування здорового способу життя. Основи фізичної підготовки та спортивного тренування. Професійна фізична підготовка. Екологічні основи фізичного виховання. Фізичне виховання як один із важливих засобів у ліквідації недоліків у стані здоров’я громадянина.

Рухові дії. Навчання і вдосконалення. Основні засоби розвитку та вдосконалення фізичних та психічних якостей. Сила і швидкісно-силові здібності. Швидкість рухів. Витривалість. Координаційні здібності. Гнучкість. Професійно-фізична підготовка. Методичні знання, уміння і навички.

Наприкінці курсу студенти повинні знати такі теми:

· фізичне виховання і спорт як засіб різнобічного розвитку особистості, підготовки до праці і громадської діяльності;

· фізичне виховання як складова частина способу життя;

· фізичне виховання в родині;

· загальні відомості про будову організму людини і вплив фізичних вправ на функціонування окремих органів та систем;

· активність і спортивне тренування як засіб підтримання високої працездатності.

УКРАЇНСЬКА МОВА

Основне завдання цього курсу – підвищення загального мовного рівня студентів. Вивчення української мови спрямоване на засвоєння різних видів мовленнєвої діяльності, як письмової так і усної в межах літературної норми. Головне завдання полягає в забезпеченні вільного володіння мовою студентами. У курсі „Сучасна українська літературна мова” вивчається фонетична система мови, творення слів та словосполучень, правила написання слів, побудова словосполучень та речень, а також правила вживання розділових знаків.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

- фонетичні особливості української мови та правила написання слів, словосполучень, речень.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- користуватися практично нормами сучасної української літературної мови в писемному та усному мовленні;

- робити лінгвостилістичний та перекладознавчий аналіз наукових і художніх текстів з урахуванням відомостей, отриманих у теоретичному курсі.

ПРАВОЗНАВСТВО

Курс має на меті формування високого рівня правосвідомості та правової культури. Вивчаються основні галузі права: конституційне, трудове, цивільне, екологічне, податкове, соціальне, підприємницьке, житлове, сімейне, адміністративне, кримінальне, процесуальне. Історія виникнення держави і права. Чинна система правоохоронних органів.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

· історію виникнення держави та права;

· поняття правотворчості, правореалізації, законності та правопорядку;

· поняття правомірної та протиправної поведінки;

· поняття юридичної відповідальності;

· основні галузі права.

Наприкінці курсу студент повинен уміти:

· давати правовий аналіз конкретних суспільних відносин;

· готувати та складати правову документацію;

· вільно орієнтуватися у питаннях правового характеру обраної професії.

ПОЛІТОЛОГІЯ

Політологія як наука про закономірності розвитку і функціонування політичного життя суспільства, механізм політичної влади, управління політичними процесами. Основні етапи розвитку світової і вітчизняної політичної думки. Політика і політичні відносини. Політична влада. Політичний процес. Політична система суспільства, політичний режим. Політичні партії, громадські організації і рухи в соціально-політичному житті суспільства. Особистість і політика. Політична культура. Світовий політичний процес.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

· об’єкт, предмет і методи політології, володіти понятійно-категоріальним апаратом;

· світові та вітчизняні політологічні школи, концепції і напрямки;

· політичні феномени і цінності: політична діяльність, політичний процес, політична влада, політичний режим, політична система, політичне лідерство, політичний конфлікт, політична культура, демократія, консенсус, громадянське суспільство;

· основні політичні партії, громадські організації і рухи;

· суть і функції держави в політичній системі суспільства.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

· розпізнавати різні види владних відносин

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Типи цивілізацій у давнину. Рання історія України. Геополітичне становище українських земель. Київська держава. Місце Середньовіччя у всесвітньо-історичному процесі. Проблема становлення національних держав у Західній Європі. Галицько-Волинська держава. Європа на початку Нового часу і проблема формування цілісності європейської цивілізації. Україна за литовсько-польської і польсько-козацької доби. Доба козацько-гетьманської держави. XVIII ст. в європейській та північноамериканській історії. Основні тенденції розвитку всесвітньої історії в XIX ст. Україна в складі Російської та Австро-Угорської імперії. Місце ХХ ст. у всесвітньо-історичному процесі. Шляхи розвитку України.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

- основні епохи в історії людства та їх хронологію;

- витоки української нації та її місце у загальнолюдських процесах;

- суспільно-економічні, політичні, культурні процеси історичного розвитку українського народу;

- хронологію, етнологію, державотворчі, культурологічні, конфесійні принципи періодизації історичного розвитку України;

- історичні події; зародження і розвиток українського етносу, державності, національно-державного відродження, процеси побудови суверенної держави;

- діяльність історичних осіб, політичних партій.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- аналізувати історичні процеси, події, факти;

- брати участь у дискусіях на суспільно-історичні теми;

- формувати сучасну історико-політичну культуру, свою громадську позицію.

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

Економічна теорія як наука. Загальні основи економічної теорії. Товарне виробництво і ринок. Підприємництво і ринок. Підприємництво в ринковій економіці. Суспільне відтворення та його державне регулювання. Світове господарство, місце в ньому України.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

- сутність економічних явищ та процесів;

- економічний зміст відносин власності, розподілу, обміну та споживання матеріальних та духовних благ у суспільстві, суперечностей господарського розвитку, економічних потреб та інтересів;

- механізм дії і використання економічних законів на макро- і мікрорівнях;

- зміст основних понять, категорій, законів ринкової економіки;

- механізм становлення різних форм господарювання, маркетингу і менеджменту, розвитку комерційних структур, особливостей розподілу отримуваних ними доходів, системи оподаткування.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- дати наукове тлумачення особливостей формування і розвитку товарно-грошових відносин в умовах сучасної ринкової трансформації економіки України;

- орієнтуватись у глобальних проблемах економічного розвитку.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Розглядаються основні поняття і визначення, пов’язані з навколишнім середовищем. Характеристика середовища вцілому, зокрема побутового та виробничого. Основні фактори середовища, небезпечні природні явища, їх причини, закономірності прояву та заходи захисту. Медико-біологічні основи захисту життєдіяльності людини. Питання створення безпечних умов праці та життєздатності людей. Дії в умовах надзвичайних ситуацій по захисту людей і ліквідації наслідків можливих стихійних лих, аварій, катастроф.

Основи охорони праці

Теоретична сутність охорони праці, закономірності та об’єктивні основи формування охорони праці як категорії трудової діяльності, еволюція форм трудової діяльності та елементів процесу праці в аспекті її охорони. Стимулюючі та санкціонуючі властивості охорони праці, її соціальна сутність, цілі і засоби їх досягнення. Особливості формування системи управління умовами праці; принципова схема процесу управління охороною праці. Особливості зв’язку охорони праці та інтенсифікації виробництва.

2. ЦИКЛ ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Основи інформатики та прикладної лінгвістики

Мета навчальної дисципліни: сформувати  у майбутніх бакалаврів знання і навички з використання програмного забезпечення типу CAT-tools (Сomputer Assisted Translation) та QA (Qality Assurance) - програм формальної перевірки контролю якості перекладу на доредагувальному етапі.

Сформувати знання про мову як систему знаків, лексикографиіні принципи кодифікації слів та управління термінологією.

Завдання навчальної дисципліни:

ознайомлення з програмним забезпеченням типу CAT-tools (Сomputer Assisted Translation) та QA (Qality Assurance) - програм формальної перевірки контролю якості перекладу;

засвоєння теоретичних і праткичних знань з використання спеціалізованого програмного забезпечення у комп'ютерному перекладі.

Предмет навчальної дисципліни: спеціалізоване ПО CAT та QA (Trados-2007, SDL Trados Studio-2014, MemoQ, Xbench)

Зміст навчальної дисципліни:

Інтерфейс та функціонал ПО Trados-2007

Інтерфейс та функціонал SDL Trados Studio-2014

Інтерфейс та функціонал Multiterm-2014

Інтерфейс та функціонал MemoQ

Імпорт та експорт данних з Translation Memory

Управління терминобазами

Інтерфейс та функціонал Xbench

ВСТУП ДО МОВОЗНАВСТВА

Курс належить до тих лінгвістичних дисциплін, які закладають основи підготовки філологів. Вступ до мовознавства як пропедевтичний курс до вивчення мовознавчих дисциплін, як фундамент до загальнотеоретичного курсу загального мовознавства. Місце мовознавства серед інших наук. Мова і свідомість. Мова і суспільство. Закономірність розвитку мов. Мова як знакова система. Структура мовної системи. Генеалогічна і типологічна класифікація мов.

ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Курс історії зарубіжної літератури має на меті познайомити студентів із історичним розвитком світового літературного процесу, з особливостями літературних епох, їх духовними цінностями, із кращими надбаннями кожної з літературно-художніх епох – античністю, середніми віками, Відродженням, бароко і класицизмом, просвітництвом і романтизмом, літературою ХІХ та ХХ ст. у всьому розмаїтті літературних жанрів та стилів.

Протягом вивчення курсу студент повинен навчитися аналізувати явища художньої літератури, усвідомлювати природу різних жанрів літературної творчості, усвідомлювати спільне і своєрідне в змінах культурних традицій та літературних стилів.

Студент повинен вільно володіти прийомами елементарного аналізу літературного тексту.

ЛАТИНСЬКА МОВА

Вивчення латинської мови спрямоване на засвоєння письмової та наукової норми. Основна увага приділяється таким аспектам, як фонетика, граматика, лексика та таким видам мовленнєвої діяльності, як читання, письмо та переклад.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- читати, перекладати та реферувати оригінальні прозові та поетичні тексти;

- перекладати тексти історичного юридичного, біологічного, медичного та загального напрямів;

- використовувати здобуті знання у філологічних (літературознавчих та мовознавчих) дослідженнях;

- розбиратися в науковій термінології латинського походження.

ПРАКТИЧНИЙ КУРС ОСНОВНОЇ ІНОЗЕМНОЇ (АНГЛІЙСЬКОЇ) МОВИ

Зміст та структура курсу відповідають рекомендаціям Ради Європи та орієнтовані на Кембріджські тексти. Основна увага приділяється використанню автентичних американських, британських науково-технічних та художніх текстів.

Використовуються комбінаторні таблиці для засвоєння сполучуванності лексики, систематичне введення та опрацювання ідіоматичних зворотів і фразових дієслів, порівняльні таблиці українських та англомовних реалій.

Курс має на меті розвиток перекладацьких навичок та умінь (на компресію тексту, засвоєння системи перекладацького скоропису, розвиток умінь роботи зі словниками).

Сучасна система тренувальних вправ ґрунтується на новітніх досягненнях філології й методики навчання іноземних мов та передбачає паралельний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності.

Спеціальні вправи, що подано на розвиток перекладацьких навичок та вмінь, сприяють ранньому формуванню фахової компетенції.

Особлива увага приділена застосуванню інноваційних методів, а також принципів індивідуалізованого та диференційованого навчання англійській мові. Використовується метод кейсів, проектів, що розвивають креативне мислення студентів-перекладачів.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

- основи практичної та теоретичної фонетики англійської мови;

- основи теоретичної та практичної граматики англійської мови;

- основи лексикології та стилістики англійської мови;

- основи країнознавства та міжкультурної комунікації;

- типові труднощі (лексико-граматичні та стилістичні) під час науково-технічного перекладу;

- особливості реалізації лінгвостилістичного та перекладознавчого аналізу мовних явищ.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- вільно і правильно спілкуватися англійською мовою (із дотриманням фонетичних, лексико-синтаксичних, граматичних норм) в різних ситуаціях, а також в ситуаціях професійного спілкування;

- здійснювати лінгвостилістичний та перекладознавчий аналіз наукових, технічних і художніх текстів з урахуванням відомостей, отриманих в практичних і теоретичних курсах.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Цей лекційно-семінарський курс входить до циклу фундаментальних дисциплін з іноземної філології, читається після курсу основ мовознавства, є його логічним продовженням і розвитком і має на меті формування у студентів системи сучасних прагмалінгвістичних знань про структуру, закономірності та найважливіші аспекти мовної (в тому числі міжкультурної) комунікації, вмінь використовувати набуті знання у практиці іншомовного спілкування, перекладу і у науковому аналізі мовленнєвої взаємодії. Теоретичний курс складається з 8 тем: „Структура теорії мовної комунікації та понятійний апарат”, „Одиниці мовленнєвої комунікації ”, „Принципи і закономірності діалогічної взаємодії”, „Універсальні і етноспецифічні аспекти мовного спілкування та бар’єри міжкультурної комунікації”, „Перлокутивний і аллокутивний аспекти мовної діяльності”, „Комунікативні хиби і невдачі”, „Мовне спілкування у європейській культурі”, „Продукування і сприйняття мовлення у спілкуванні”. Семінарський курс складається з 8 тем, половина яких розширює і закріплює лекційний матеріал, а друга половина присвячена вивченню і обговоренню найновішої наукової літератури з теорії мовного спілкування, лінгвопрагматики і риторики.

ВСТУП ДО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА

Курс знайомить з предметом перекладознавства як міждисциплінарної галузі знань та його основними розділами. Виділяються істотні риси перекладу як виду комунікативної діяльності у різних її типах. Розглядаються історичні особливості перекладацького процесу та прийомів перекладу, суперництво двох основних тенденцій перекладання: якісного, близького відтворення оригіналу та його вільної інтерпретації. Здійснюється аналіз здобутків різних шкіл перекладу. Аналізуються принципи та методи української школи перекладу у їх історичній динаміці. Подаються ключові поняття загальної та часткової теорії перекладу, історії, критики та редагування перекладів. Розкривається зв’язок перекладознавства з суміжними науками. Вивчаються праці видатних вітчизняних та зарубіжних перекладознавців.

ТЕРМІНОЛОГІЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Зміст та структура курсу реалізують комплексний підхід до викладання термінології англійської мови і передбачають поєднання граматичної, лексичної та стилістичної компетенції тих, хто навчається.

Курс призначений для розвитку навичок та умінь усного та письмового перекладу у галузі науки та техніки. Зміст курсу забезпечує засвоєння фонових знань та знайомство з найбільш вживаною термінологією.

Наведено систему різноманітних вправ, що побудована за циклічним принципом і формує автоматизовані навички науково-технічного перекладу.

Розглядаються сучасні проблеми української та іншомовної термінології; природа терміна та термінології; термінологія та номенклатура; слово і контекст; семантичні неологізми науково-термінологічної лексики; подача та пояснення термінів у термінологічних словниках; уніфікація та диференціація термінології; технічна термінологія; наукова термінологія; стандарт терміна; особливості функціонування спеціальної лексики в неспеціальній літературі; особливості науково-технічного перекладу; зразки текстів природничого, технічного та гуманітарного фаху.

ПОРІВНЯЛЬНА ЛЕКСИКОЛОГІЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

Предмет порівняльної лексикології та її значення для теорії і практики. Внесок українських вчених у розбудову лексикології іноземних мов та української мови.

Порівнюються: Лексикологія та лексикографія. Типи одномовних, двомовних та багатомовних словників. Лексика як система. Шляхи збагачення словникового складу. Семантичний розвиток слова. Словотворення. Словоскладання. Конверсія. Телескопія. Апокопа і афереза. Скорочення. Фразотворення. Запозичення. Кальки. Семантична та стилістична диференціація інтернаціональних слів. Формально семантична структура словника. Польова структура лексики різних мов.

ПОРІВНЯЛЬНА ГРАМАТИКА АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

Курс охоплює найважливіші розділи порівняльної граматики англійської та української мов: порівняльну морфологію та порівняльний синтаксис.

Аналіз конкретних прикладів наукового, технічного, художнього та побутового дискурсу допомагає розвити граматичну компетенцію, а практичні завдання сприяють глибшому засвоєнню теоретичного матеріалу.

Курс знайомить із граматичними труднощами науково-технічного перекладу підмета, присудку, додатка, обставин, означень та синтаксичних конструкцій.

Практичні завдання на відповідні труднощі перекладу у порівнюваних мовах сприяють глибокому засвоєнню як теоретичного, так і практичного матеріалу.

Порівнюються: морфологія: морфологія та її явища; мова та мовлення; мовні рівні науково-технічного перекладу та їх одиниці; іменник: класи іменників; категорія числа; категорія відмінків; дієслово: загальні характеристики; семантична класифікація; категорія часу; категорія залогу; синтаксис: синтаксичні одиниці, синтаксис як частина граматики; основні синтаксичні явища, позиції; синтаксичні процеси; синтагматичні відносини; речення.

ІСТОРІЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Курс історії англійської мови передбачає попереднє засвоєння курсів вступу до загального мовознавствата лінгвокраїнознавства. Зміст курсу тісно пов’язаний із такими фаховими дисциплінами, як теоретична та практична фонетика, граматика, лексикологія та стилістика англійської мови. Розглядаються основні етапи розвитку та становлення сучасної англійської мови, особливості фонології і фонетичних процесів на всіх етапах її розвитку, граматична структура мови – від давнини до її сучасного стану, виникнення та відмирання граматичних категорій, процес еволюції лексичної системи мови, стилістичне розшарування лексики та закономірності змін синтаксичної структури словосполучення та речення. Одночасно звертається увага на виділення територіальних варіантів мови і функціонування у них архаїчних елементів. Практичні заняття мають на меті закріплення теоретичного матеріалу.

ПРАКТИКА ПЕРЕКЛАДУ З ОСНОВНОЇ ІНОЗЕМНОЇ (АНГЛІЙСЬКОЇ) МОВИ

Курс практики перекладу є основним навчальним предметом у системі професійної підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями та навичками в галузі письмового і усного перекладу з іноземної мови на рідну і з рідної мови на іноземну. Відпрацьовуються основні різновиди перекладу як виду комунікативної діяльності: послідовний та синхронний усний переклад, письмовий переклад текстів різноманітної тематики (наукові, технічні, художні, ділові та спеціально-професійні). Розвиваються знання, навички та вміння роботи перекладача в різних аспектах.

Наприкінці терміну навчання студент повинен вміти:

- самостійно перекладати письмово з іноземної мови на рідну із швидкістю 1000 друкованих знаків за академічну годину;

- перекладати письмово з рідної мови на іноземну із швидкістю 800 друкованих знаків за академічну годину;

- усно перекладати бесіду та/або виступ;

- користуватися словниками та довідковою літературою.

Практика перекладу з другої іноземної (німецької) мови

Курс практики перекладу є важливим навчальним предметом в системі професійної підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями та навичками в галузі письмового і усного перекладу з іноземної мови на рідну і з рідної мови на іноземну. Відпрацьовуються основні різновиди перекладу як виду комунікативної діяльності: послідовний та синхронний усний переклад, письмовий переклад текстів різноманітної тематики (наукові, технічні, художні, ділові та спеціально-професійні). Розвиваються знання, навички та вміння роботи перекладача в різних аспектах.

Наприкінці терміну навчання студент повинен вміти:

- самостійно перекладати письмово з іноземної мови на рідну із швидкістю 1000 друкованих знаків за академічну годину;

- перекладати письмово з рідної мови на іноземну із швидкістю 800 друкованих знаків за академічну годину;

- усно перекладати бесіду;

- користуватися словниками та довідковою літературою.

ПОРІВНЯЛЬНА СТИЛІСТИКА АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

Стилістичний аналіз як перший етап перекладу вихідного тексту (виявлення домінанти тексту). Стилістична характеристика тексту як цілого та її відтворення при перекладі. Засоби передавання в обох мовах відтінків стилістичного значення мовних одиниць та тексту вцілому. Експресивна конкретизація при перекладі. Передача стилістичних засобів: повторів, паралелізмів, метафор, метонімій, гри слів тощо. Розкриття алюзій та прихованих цитат. Передача композиційних особливостей оригіналу.

Порівнюються: фонетична і графічна стилістика, функціональна стилістика, стилістична лексикологія, стилістичне розшарування словника, стилістична граматика, стилістична семасіологія, літературний дискурс, стилістичні ресурси фразеології, морфології, синтаксису обох мов.

ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВСТВО КРАЇН ПЕРШОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Даний теоретичний курс входить до циклу фундаментальних дисциплін з іноземної філології, логічно пов’язаний з курсами основ мовознавства, основ теорії мовної комунікації, історії і лексикології іноземної мови, теорії перекладу, практики мовлення і перекладу. Він має на меті формування у студентів системи сучасних лінгвокультурологічних знань, переважно про специфіку мовних картин світу і відповідних особливостей мовної поведінки носіїв іноземних мов та вмінь застосування набутих знань в удосконаленні практики іншомовного спілкування, перекладу та в адекватному лінгвокультурологічному аналізі іноземної мови і мовлення.

Курс складається з трьох розділів: Розділ І „Основні поняття лінгвокраїнознавства”. Розділ ІІ „Синхронічне лінгвокраїнознавство”. У розділі І містяться, зокрема такі теми, як „Мовна картина світу”, „Культурокумулятивна функція мови”, „Особливості виражальних засобів національних мов”, „Фонові знання та їх мовні репрезентанти” та ін. Розділ ІІ містить теми „Прогрес суспільства та його відбиття у мові”, „Лінгвокультурні чинники у міжкультурному спілкуванні”, „Інтернаціоналізація лексики у європейських мовах” та ін. Розділ ІІІ складається з трьох тем: „Культурно-історична мінливість мови і мовлення”, „Історія країн у етноспецифічній історичній лексиці” та „Вертикальний контекст як історико-філологічний аспект тексту”.

Методика викладання іноземної мови

Розглядаються головні проблеми навчання іншомовній комунікації на основі комунікативної методики. Аналізуються загальнотеоретичні проблеми комунікативного навчання; проблеми навчання видам та аспектам іншомовної мовленнєвої діяльності за умови білінгвізму та багатомовності. Висвітлюються питання технологій навчання іноземним мовам та перекладу. Співставляються труднощі навчання нерідним мовам та навчання науково-технічному перекладу.

Висвітлюється методологічна база методики викладання іноземних мов; базові категорії методики викладання іноземних мов; методи дослідження; зв’язок методики з іншими науками; принципи викладання іноземної мови; засоби та організація навчання іноземної мови; основні етапи розвитку методики викладання іноземної мови; навчання видам мовленнєвої діяльності; навчання аспектам мовленнєвої діяльності.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

- загальні питання комунікативного навчання іншомовній комунікації за умови багатомовності;

- методики формування англомовної компетенції;

- специфіку іншомовної комунікації як діяльності;

- рівні професійно-методичної компетенції;

- принципи та стратегії навчання іншомовній комунікації;

- особливості навчання видам мовленнєвої діяльності, аспектам мови;

- технології комунікативного навчання іншомовній комунікації за умови багатомовності;

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- аналізувати урок інземної мови у середньому та вищому навчальному (технічному) закладі;

- грамотно, з дотриманням методичних, психологічних та соціальних вимог, планувати та провести урок іноземної мови.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Предмет лексикології та її значення для теорії і практики. Внесок українських вчених у розбудову лексикології української мови. Лексикологія та лексикографія. Типи одномовних, двомовних та багатомовних словників. Лексика як система. Шляхи збагачення словникового складу. Семантичний розвиток слова. Словотворення. Словоскладання. Конверсія. Телескопія. Апокопа і афереза. Скорочення. Фразотворення. Запозичення. Кальки. Семантична та стилістична диференціація інтернаціональних слів. Формально семантична структура словника. Польова структура лексики різних мов.

Науково -технычний переклад

Курс основ науково-технічного перекладу є важливим навчальним предметом в системі професійної підготовки перекладачів. Він має на меті ознайомити студентів з теорією та принципами науково-технічного перекладу, навчити методам аналізу та синтезу при науково-технічному перекладі, розвинути навички їх використання у професійній діяльності. У курсі розглядаються такі питання: природа терміну та термінології, термінологія та номенклатура, слово і контекст, семантичні неологізми науково-термінологічної лексики, подача і пояснення термінів у термінологічних словниках, технічна термінологія, наукова термінологія, стандарт терміну тощо.

Граматичні проблеми перекладу

У курсі розглядаються граматичні проблеми науково-технічного перекладу. Основна увага приділяється аналізу засобів перекладу присудка, підмета, додатка, детермінантів речення, обставин, означень. Аналізуються труднощі перекладу значень синтаксичних конструкцій, а також морфологічні труднощі.

Наприкінці курсу студент повинен знати:

- способи перекладу підмета;

- способи перекладу присудка;

- способи перекладу додатка;

- способи перекладу обставин;

- способи перекладу означення;

- способи перекладу синтаксичних конструкцій.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- здійснювати правильний морфосинтаксичний аналіз речень під час науково-технічного перекладу;

- аналізувати способи перекладу різних граматичних форм і конструкцій у контексті речення;

- спиратися на принцип розгляду способів перекладу на загальнонауковому та загально технічному лексичному матеріалі у перекладацькій діяльності.

Переклад ділового мовлення

Курс є важливим навчальним предметом в системі професійної підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями та навичками в галузі письмового і усного перекладу ділового мовлення з іноземної мови на рідну і з рідної мови на іноземну. Відпрацьовуються основні різновиди перекладу як виду комунікативної діяльності: послідовний та синхронний усний переклад, письмовий переклад текстів ділової тематики. В цьому курсі вивчається ділова лексика, синтаксичні структури ділового мовлення, стійкі словосполучення, мова ділових паперів та зразки ділової документації іноземною мовою, основні правила орфографії і пунктуації. Розвиваються знання, навички та вміння роботи перекладача в різних її аспектах.

ПСИХОЛІНГВІСТИКА

У запропонованому курсі наведені основні проблеми психолінгвістики. Аналізуються загальні питання теорії мовної діяльності, наводяться класифікації мовних механізмів, що формують мовленнєву діяльність за умови білінгвізму, трилінгвізму та багатомовності; значна увага приділяється розгляду вітчизняних та закордонних підходів до проблеми лексикона, ментального лексикона, проблемам породження та продукування іншомовної вербальної діяльності, а також стратегій опанування нерідною мовою. Розглянуто перспективи досліджень з урахуванням міждисциплінарних підходів до проблеми моделювання процесів розуміння іноземної мови.

6. АНОТАЦІЇ ЗМІСТУ ДИСЦИПЛІН ВИБІРКОВОЇ ЧАСТИНИ ПІДГОТОВКИ БАКАЛАВРІВ

1. ЦИКЛ ПІДГОТОВКИ ЗА ВИБОРОМ ВНЗ

1.1. Гуманітарна та соціальна підготовка

ЛОГІКА

«Логіка» є складовою частиною підготовки перекладачів освітньо-професійного рівня бакалавр, невід'ємною частиноювищої освіти в цілому.

У разі подальшої підготовки фахівця за програмою освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста чи магістра засвоєні знання з дисципліни «Логіка» мають бути базою для опанування інших дисциплін, як спеціальних, так і філософського напрямку, повинні сприяти формуванню абстрактно-теоретичного мислення при вирішенні конкретних соціальних, наукових та інших завдань.

Програма конкретизує нормативний зміст навчання з дисципліни, встановлює обсяг та рівень засвоєння знань за видами навчальних занять та самостійної роботи згідно з вимогами освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів.

Практичний курс другої іноземної (НІМЕЦЬКОЇ) мови

Вивчення другої іноземної мови спрямоване на засвоєння різних видів мовленнєвої діяльності, як письмової, так і усної в рамках літературної норми. Основна увага приділяється комунікативному, ситуативному і текстуальному підходам. Головне завдання полягає в тому, щоб забезпечити вільне володіння студентами мовою та можливістю робити нею повноцінні переклади.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- вільно і правильно спілкуватися іноземною мовою (з дотриманням всіх фонетичних, лексико-синтаксичних, граматичних норм) в різних ситуаціях, головним чином, в ситуаціях професійного спілкування;

- здійснювати лінгвостилістичний та перекладознавчий аналіз наукових і художніх текстів з урахуванням відомостей, отриманих у практичних та теоретичних курсах.

ПРАКТИЧНИЙ КУРС ТРЕТЬОЇ ІНОЗЕМНОЇ (ІСПАНСЬКОЇ) МОВИ

Практичний курс третьої іноземної (французької) мови є навчальною дисципліною в системі професійної підготовки науково-технічних перекладачів.

Головним завданням курсу є засвоєння різних видів мовленнєвої діяльності, як письмової, так і усної, в рамках літературної норми.

Завданням курсу є вивчення лексичних та граматичних структур. Курс також покликаний сформувати вміння та навички усного та писемного мовлення й навчити використовувати набуті знання. Основна увага приділяється комунікативному, ситуативному і текстуальному підходам.

Наприкінці терміну навчання студенти повинні знати:

- основні правила вимови та граматики французької мови;

- необхідний для спілкування словниковий запас;

- культурологічні особливості спілкування на побутовому та діловому рівнях.

Наприкінці терміну навчання студенти повинні вміти:

- розуміти тексти загальноосвітнього та науково-технічного змісту;

- вільно і правильно спілкуватися французькою мовою (з дотриманням всіх фонетичних, лексико-синтаксичних, граматичних норм) в різних ситуаціях, головним чином, в ситуаціях професійного спілкування;

- використовувати набутий розмовний та письмовий мінімум науково- технічної та ділової лексики.

РИТОРИКА

Курс “Риторика” введений з метою надання студентам необхідного мінімуму знань з історії класичного красномовства та формування основ красномовства.

Риторика як комплексна дисципліна. Антична риторика. Сучасне розуміння риторики. Становлення вітчизняної риторики. Традиційні принципи риторики. риторика і композиція. параграф. Текст. Топікальне речення. Зв’язність і структурність тексту. Наративні, описові, класифікаційні, контрастивно-порівняльні, аналітичні, причинно-наслідкові, аргументативні тексти. Вербальні та невербальні засоби підвищення впливу на аудиторію. Риторика та переклад. міждисциплінарні підходи: загальні та поодинокі. Риторика як мистецтво переконуючої інформації.

2. ЦИКЛ ПІДГОТОВКИ ЗА ВИБОРОМ СТУДЕНТА

Варіант 1

1.1. Гуманітарна та соціальна підготовка

МОВА ОФІЦІЙНИХ ПАПЕРІВ

Мета викладання дисципліни – формування у майбутніх перекладачів знань і навичок застосування основних положень теорії функціонування ділової мови, висвітлення найбільш важливих проблем, що стоять перед сучасними дослідженнями з теорії функціональних стилів, а також вироблення практичних навичок і вмінь ефективного використання теоретичних знань для розв’язання реальних завдань діловодства.

1.2. Професійно-практична підготовка

Основи редагування перекладу

Курс основ редагування перекладів є важливим навчальним предметом в системі професійної підготовки перекладачів. Його мета – ознайомити студентів з теоретичними та практичними основами редагування перекладів рідною та іноземною мовами. Лекційна частина курсу має на меті надати теоретичну основу для засвоєння практичних знань та вмінь в організації роботи перекладача з редагування текстів різноманітної тематики.

Переклад у галузі економіки, менеджменту і права

Курс є важливим навчальним предметом в системі професійної підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями та навичками письмового і усного перекладу у галузі економіки, менеджменту та права з іноземної мови на рідну і з рідної мови на іноземну. Відпрацьовуються основні різновиди перекладу як виду комунікативної діяльності: послідовний та синхронний усний переклад, письмовий переклад текстів ділової тематики. Розвиваються знання, навички та вміння роботи перекладача в різних її аспектах.

Переклад в галузі менеджменту організацій

Курс є важливим навчальним предметом в системі професійної підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями та навичками письмового і усного перекладу у галузі менеджменту організацій з іноземної мови на рідну і з рідної мови на іноземну. Відпрацьовуються основні різновиди перекладу як виду комунікативної діяльності: послідовний та синхронний усний переклад, письмовий переклад текстів ділової тематики. Розвиваються знання, навички та вміння роботи перекладача в різних її аспектах.

ПРАКТИЧНИЙ КУРС ЧЕТВЕРТОЇ ІНОЗЕМНОЇ (ФРАНЦУЗЬКОЇ) МОВИ

Головна мета курсу – формування перекладацьких навичок та умінь, що сприяють ранньому формуванню фахової компетенції у галузі науково-технічного перекладу під час вивчення четвертої іноземної (іспанської) мови.

Зміст та структура курсу відповідають рекомендаціям Ради Європи. Застосовуються автентичні наукові та технічні тексти, комбінаторні таблиці для засвоєння сполучуванності лексики, систематичне введення та опрацювання ідіоматичних зворотів і фразових дієслів, елементи проблемного навчання порівняльні таблиці іспано-українських, англійських та німецьких реалій. Запропонована сучасна система вправ для надбання навчальних навичок усного перекладу з іспанської мови та на іспанську.

Особлива увага приділена застосуванню інноваційних методів, а також принципів індивідуального та диференційованого навчання за умови багатомовності.

Здійснена спроба використання ситуативної методики, а також проектів, що розвивають креативне мислення студентів-перекладачів.

Варіант 2

2.1. Гуманітарна та соціальна підготовка

Педагогіка

Педагогіка як наука. Місце педагога в сучасному суспільстві. Психологічні вимоги до особистості педагога. Навчання дітей спілкуванню та взаємодії з людьми. Управління міжособистістними відносинами у виховних групах та колективах. Організація виховної групової діяльності. Розвиток особистості в виховних групах та колективах.

Мета навчальної дисципліни - формування у майбутніх перекладачів знань і навичок щодо сучасних напрямків та технологій у галузі педагогіки та викладання, їх раціонального використання, а також практичних навичок ефективного їх використання у процесі реалізації педагогічної та викладацької діяльності.

Завдання, що розкриває дисципліна:

· вивчення теорій та підходів у галузі педагогіки, її структуру та етапи розвитку, побудову ефективних педагогічних взаємовідносин при реалізації професійної діяльності;

· набуття навичок і вмінь аналізувати, використовувати та розробляти педагогічні стилі та моделі педагогічних відносин.

Предмет навчальної дисципліни – педагогічний вплив, методи за закономірності виховання та навчання у різних вікових періодах.

Зміст навчальної дисципліни розкривають теми:

· Вікові та індивідуальні особливості розвитку та виховання дітей.

· Педагогічне спілкування.

· Педагогічний конфлікт.

· Розвиток педагогіки на Україні.

· Прийоми педагогічного впливу .

· Виховання у колективі.

· Навчання як фактор багатогранного розвитку особистості.

· Сутність учбового процесу.

· Принципи навчання.

· Методи перевірки та оцінювання знань.


2.2. Професійно-практична підготовка

ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВСТВО КРАЇН ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Даний теоретичний курс входить до циклу фундаментальних дисциплін з іноземної філології, логічно пов’язаний з курсами основ мовознавства, основ теорії мовної комунікації, історії і лексикології іноземної мови, теорії перекладу, практики мовлення і перекладу. Він має на меті формування у студентів системи сучасних лінгвокультурологічних знань, переважно про специфіку мовних картин світу і відповідних особливостей мовної поведінки носіїв іноземних мов, які вивчаються студентами, та вмінь застосування набутих знань в удосконаленні практики іншомовного спілкування, перекладу та в адекватному лінгвокультурологічному аналізі іноземної мови і мовлення.

Курс складається з трьох розділів: Розділ І „Основні поняття лінгвокраїнознавства”. Розділ ІІ „Синхронічне лінгвокраїнознавство”. У розділі І містяться, зокрема такі теми, як „Мовна картина світу”, „Культурокумулятивна функція мови”, „Особливості виражальних засобів національних мов”, „Фонові знання та їх мовні репрезентанти” та ін. Розділ ІІ містить теми „Прогрес суспільства та його відбиття у мові”, „Лінгвокультурні чинники у міжкультурному спілкуванні”, „Інтернаціоналізація лексики у європейських мовах” та ін. Розділ ІІІ складається з трьох тем: „Культурно-історична мінливість мови і мовлення”, „Історія країн у етноспецифічній історичній лексиці” та „Вертикальний контекст як історико-філологічний аспект тексту”.

Переклад у галузі фінансів

Курс є важливим навчальним предметом в системі професійної підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями та навичками письмового і усного перекладу в галузі фінансів з іноземної мови на рідну і з рідної мови на іноземну. Відпрацьовуються основні різновиди перекладу як виду комунікативної діяльності: послідовний та синхронний усний переклад, письмовий переклад текстів ділової тематики. Розвиваються знання, навички та вміння роботи перекладача в різних її аспектах.

МОВА АНГЛОМОВНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Мета навчальної дисципліни – покращити навички аудіювання та поглибити знання студентів із суспільно-політичної термінології.

Предмет навчальної дисципліни – особливості текстів, що використовуються в засобах масової комунікації.

У центрі уваги – системний характер лексико-граматичних труднощів, їх тісний зв’язок та взаємозумовленість із загальним спрямуванням тематики курсу, а також навчання практичного застосування методик перекладу у сфері масової комунікації.

Наприкінці курсу студент повиненвміти:

- вільно та адекватно передавати у перекладі термінологічні, структурні та змістовні особливості мови англомовних засобів масової комунікації;

- опанувати на практиці різні методики перекладу у галузі засобів масової комунікації;

- працювати із загальними та фаховими двомовними та тлумачними словниками у рамках контекстуально-змістовних відносин у тексті;

- вміти долати лексико-граматичні труднощі при перекладі у галузі засобів масової комунікації.

МОВА АНГЛОМОВНОЇ ПРЕСИ

Предмет навчальної дисципліни –особливості мови, що використовується у пресі, спеціальні терміни та стійкі словосполучення, специфічні смислові звороти тощо.

Наприкінці курсу студент повиненвміти:

- розрізняти основні лексичні ресурси англійської мови;

- користуватися базовими термінами та тематикою курсу;

- знаходити та аналізувати структурні, морфологічні та функціональні особливості термінів;

- володіти знаннями щодо особливостей перекладу різних категорій термінів в сфері соціально-економічних відносин;

- використовувати словники різного роду (галузеві, тлумачні, двомовні, багатомовні, синонімічні, фразеологічні, енциклопедичні);

- перекладати термінологізовані прикметники на українську мову;

- перекладати багатозначні терміни;

- володіти засобами перекладу англо-американських термінологічних паралелей;

- передавати українською мовою терміни-неологізми;

- перекладати абревіатуру в термінології.

АНГЛІЙСЬКЕ ДОКУМЕНТУВАННЯ: МОВА ТА СТИЛЬ

Мета навчальної дисципліни – навчити студентів укладанню автентичної науково-дослідницької документації англійською мовою згідно стандартів, прийнятих в англомовних країнах, принципам оформлення цієї документації англійською мовою згідно вимог її відповідних видів, сформувати відповідні вміння і навички та навчити користуванню науковим стилем англійської мови.

Предмет навчальної дисциплінинауково-дослідницька документація та її стандарти, які існують в англомовних країнах .

Наприкінці курсу студент повинензнати:

- загальноприйняті сучасні норми та стандарти оформлення науково-технічної документації, які існують в англомовних країнах;

- методики укладання та перекладу науково-технічної документації;

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

- вільно володіти та адекватно передавати у перекладі термінологічні, структурні та змістовні особливості науково-технічної документації;

- долати лексико-граматичні та стилістичні труднощі при оформленні та перекладі науково-технічної документації;

- зробити власне мікродослідження з актуальної наукової проблеми та правильно оформити наукову документацію до свого дослідження.

Варіант 3



3.1. Професійно-практична підготовка

Переклад у галузі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Курс є важливим навчальним предметом в системі професійної підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями та навичками письмового і усного перекладу в галузі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності з іноземної мови на рідну і з рідної мови на іноземну. Відпрацьовуються основні різновиди перекладу як виду комунікативної діяльності: послідовний та синхронний усний переклад, письмовий переклад текстів ділової тематики. Розвиваються знання, навички та вміння роботи перекладача в різних її аспектах.

ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВСТВО КРАЇН ТРЕТЬОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Даний теоретичний курс входить до циклу фундаментальних дисциплін з іноземної філології, логічно пов’язаний з курсами основ мовознавства, основ теорії мовної комунікації, історії і лексикології іноземної мови, теорії перекладу, практики мовлення і перекладу. Він має на меті формування у студентів системи сучасних лінгвокультурологічних знань, переважно про специфіку мовних картин світу і відповідних особливостей мовної поведінки носіїв іноземних мов, які вивчаються студентами, та вмінь застосування набутих знань в удосконаленні практики іншомовного спілкування, перекладу та в адекватному лінгвокультурологічному аналізі іноземної мови і мовлення.

Курс складається з трьох розділів: Розділ І „Основні поняття лінгвокраїнознавства”. Розділ ІІ „Синхронічне лінгвокраїнознавство”. У розділі І містяться, зокрема такі теми, як „Мовна картина світу”, „Культурокумулятивна функція мови”, „Особливості виражальних засобів національних мов”, „Фонові знання та їх мовні репрезентанти” та ін. Розділ ІІ містить теми „Прогрес суспільства та його відбиття у мові”, „Лінгвокультурні чинники у між культурному спілкуванні”, „Інтернаціоналізація лексики у європейських мовах” та ін. Розділ ІІІ складається з трьох тем: „Культурно-історична мінливість мови і мовлення”, „Історія країн у етноспецифічній історичній лексиці” та „Вертикальний контекст як історико-філологічний аспект тексту”.

Варіант 4

4.1. Гуманітарна та соціальна підготовка

ВІЙСЬКОВА ПІДГОТОВКА

Військова підготовка студентів за спеціальністю "Бойове застосування підрозділів, частин та з'єднань середніх танків" (ВОС - 021100) має на меті підготувати для Збройних Сил України безмежно відданих народові України, вірних військовій присязі офіцерів запасу, що володіють основами теорії та практики застосування танкових підрозділів у сучасному загальновійськовому бою, які могли б творчо використовувати положення бойових статутів при рішенні бойових завдань, здатних впевнено командувати підрозділами у бою, володіти твердою командирською волею, ініціативою, виявляючи при цьому стійкість та мужність.

Ці якості у студентів формуються на основі знань та практичних навичок, набутих у процесі навчання у цивільному вищому навчальному закладі, на кафедрі військової підготовки, на навчальному зборі у військовій частині.

Метою навчання є початок підготовки командира танкового взводу, який повинен:

Наприкінці курсу студент повинен знати:

­ можливості танкових підрозділів, порядок і способи їх застосування;

­ організацію, озброєння і тактику дій підрозділів іноземних армій;

­ сучасні засоби збройної боротьби, основи організації захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї;

­ бойові можливості, будову стрілецької зброї, озброєння танка, боєприпасів, порядок їх підготовки до бойового застосування та правила обслуговування;

­ основи конституційного права України, історію України, її Збройних Сил та їх бойові традиції.

Наприкінці курсу студент повинен вміти:

­ організовувати дії танка у різних видах бою і уміло керувати ним під час виконання бойових завдань;

­ ефективно використовувати бойові можливості озброєння танка;

­ діяти в умовах застосування зброї масового ураження високоточної зброї, користуватися засобами індивідуального та колективного захисту;

­ виконувати нормативи з тактичної, вогневої і спеціальної підготовки, передбачені збірником нормативів і чинною програмою;

­ виконувати вимоги загальновійськових статутів Збройних Сил України.

Мета навчального збору у військах – удосконалити командні, мето­дичні та практичні навички студентів, отримані ними при вивченні курсу військової підготовки на кафедрі військової підготовки цивільного вищого навчального закладу, у стрільбі із озброєння танка, у водінні танка, в підготовці озброєння і техніки до бойового використання.


© 2006-2017 НГУ Інформація про сайт